Дитячий театр моди – це особливий вид мистецтва, який поєднує у собі два напрямки: дизайн одягу та сценічне мистецтво. Навчання основам дизайну костюму відіграє провідну роль. На заняттях гуртка діти отримають знання та навики з історії моди та костюму, з композиції костюму, матимуть уявлення про основні техніки оздоблення одягу, навчаться виконувати оздоблювальні техніки, а також познайомляться з різноманітними художніми техніками та основами колористики, що є невідємною базою для дизайну одягу. Вивчення основ сценічного мистецтва допомагає здійснити театралізований показ колекції (шоу), що має постановочний характер. Театралізований показ костюмів передбачає вивчення основ дефіле, акторської майстерності, сценічного руху та пластики. Найчастіше театри моди демонструють колекції одягу напряму “Арт”, які відображають авангардний напрям моди, для втілення образу якого на сцені необхідні не лише гарна хода, але й уміння передати настрій моделі, її ідею. Вихованці груп початкового рівня створюють мініколекції, колекції аксесуарів або елементів одягу з подальшою демонстрацією їх на сцені. З набуттям вихованцями навичок з дизайну, пошиття та оздоблення одягу планується виконання складніших творчих процесів.
Театр моди є однією з форм гармонійного розвитку учнів, формою,що поєднує навчання та естетичне виховання, прививає почуття стилю, міри, художнього смаку, забезпечує розвиток пізнавальної активності гуртківців, допомагає набути досвіду соціальної поведінки, стимулює самовиховання та саморозвиток. Мо́да — нетривале панування певного смаку в певній сфері життя чи культури. На відміну від поняття стилю (від лат. stylus — паличка для письма) — сукупність характерних рис літератури або мистецтва тієї чи іншої епохи або науки, мода характеризує короткочасні й поверхневі зміни зовнішніх форм побутових предметів та мистецьких творів. У вужчому сенсі модою називають зміну форм і зразків одягу, що відбувається протягом порівняно коротких проміжків часу.
Стиль одягу
Стиль одягу — певна акцентованість ансамблю (костюму в широкому сенсі), продиктована такими ознаками (або їх сукупністю): віком, статтю, професією, соціальним статусом, приналежністю до субкультури, особистим смаком людини, епохою життя суспільства, національністю, релігійною приналежністю, доречністю, функціональністю, способом життя та індивідуальними особливостями.
Акценти розставляються зазвичай за допомогою аксесуарів, взуття, забарвлення тканини, принтів, фурнітури, деталей обробки і фактури тканини, кроєм моделі одягу, комбінаторикою.
Стиль одягу є одним з основних елементів іміджу людини (див. Зовнішній вигляд) або компанії (див. Дрес-код).
У рамках одного з стилів іноді розрізняють його різновиди — підстилі або мікростилі.
Класифікація стилів одягу за критеріями
Вік
Дитяча мода
Підліткова мода
Студентська мода
Молодіжна мода
Дорослий стиль
Вікова мода
Стать
Чоловічий стиль
Стиль унісекс
Сексуальний стиль
Професія
Стиль одягу і професія
Діловий стиль
Стиль «білий комірець» (стиль управлінців вищої ланки)
Стиль «блакитний комірець» (стиль управлінців середньої ланки)
Богемний стиль (берет художника, шарф дизайнера)
Академічний стиль
Стиль фахівця в професійній області (див. Спецодяг)
Спортивний стиль
Соціальний статус
Стиль яппі
мажорний стиль
Належність до субкультури
готичний стиль
Стиль готична Лоліта
Елегантний готичний аристократ
рок — стиль
Стиль панк
Стиль хіпі
Стиль емокіди
Тедз і стиляги
Моди і скінхеди
Особистий смак людини
Стиль Жертва моди — людина, яка стежить за всіма віяннями, модними тенденціями, але не зі здоровим інтересом, а виходячи за його рамки.
Стиль — еклектика — поєднання стилістичних напрямків. Еклектика перегукується зі стилями casual, ф’южн, етніка.
Гламурний стиль — характеризується жіночністю і яскравістю образу, максимальне залучення уваги оточуючих до зовнішності людини. Найчастіше, при неправильному підході, гламурний стиль межує з вульгарністю.
Стиль Глем-рок — рок-стиль з увімкненими «гламурними» елементами. Поєднує в собі, на перший погляд, не поєднувані речі. Класика цього стилю — чорний шкіряний піджак, блузка, пов’язана на шиї чорна або сіра хустка, браслети з шипами і туфлі з заклепками.
Консервативний стиль — основа стилю, лежить в пастельній палітрі кольорів, які чудово поєднуються з яскравими, але холодними відтінками. Такими як тони рожевого, блакитного та зеленого кольору.
Елегантний консерватизм — довгий час асоціювався з образом життя найбільш заможних верств суспільства. Багато років він залишався прерогативою членів елітних заміських клубів, власників яхт і шанувальників гри в крокет. Головне правило елегантного консерватизму — чистота і акуратність.
Стриманий стиль — одяг в спокійних тонах, без декольте і мініатюрних спідниць або екзотичних фасонів і великих аксесуарів; класичний силует.
Мілітарі — прикметою стилю мілітарі є одяг і аксесуари, стилізовані під військову форму. З цією метою часто використовуються такі атрибути як нашивки, металеві ґудзики, шеврони, позументи, шнурівки, відзнаки тощо.
Треш стиль — одяг може бути будь-яким і настільки неординарним, наскільки дозволяє фантазія, а величезна різноманітність можливих поєднань відкриває широкі горизонти перед будь-яким шанувальником цього напрямку. Вигляд людини може бути абсолютно різним, але при цьому він завжди залишається зухвало привабливим, достатньо сміливим, екстравагантним, епатажним і завжди оригінальним.
Авангардний стиль — одяг вражає своєю незвичністю, як максимальний вираз моди і випередження її за часом. Авангардні ідеї спалахують і тут же гаснуть. До авангардного стилю неможливо пред’являти суворі вимоги. Він не має ніяких обмежень. Основні риси авангардного стилю: екстравагантність, екзотичність, помітність, новизна, гротеск і перебільшення.
Стиль Авіатор — вільне вбрання виконане в стилі героїв перших років повітроплавання з грубих тканин з численними спортивними деталями. Використовуються короткі куртки, закрите взуття. Головні аксесуари — окуляри, головні убори, рукавички, теплі шарфи.
Азійський стиль — проявляється в тканинах і малюнках. Основна тканина — натуральний шовк та його види: туаль, фуляр, шифон, крепдешин, атлас. Велика увага приділяється віялам, окулярам і парасолькам.
Стиль Анімалізм — «звірині» мотиви в одязі. Зображення тварин, набивки під леопарда, тигра, зебру.
Стиль Арт-деко — популярний в 20-ті роки XX сторіччя, передбачає химерність, яскравість і шик. Для нього характерні натуральний шовк, оксамит, такі деталі, як скляні намиста, перли, лелітки і пір’я на головних уборах. Сукня середньої довжини, прямий крій і чіткі лінії, бахрома, чорне пальто, різні головні убори (капелюшки, берети, казанки).
Балетний стиль — святковий стиль, при якому у сукні вузький, облягаючий ліф підтримується на плечах бретелями; спідниця, як балетна пачка, пишна.
Білизняний стиль — актуальний в 90-ті роки стиль, в якому одяг нагадує білизну: наприклад, топ-бюстгальтер або сукні-комбінації. Одяг характеризується прозорістю, відкритістю, свободою і зручністю.
Богемний стиль — суміш стилю хіпі, casual, стилю вінтаж та циганського стилю. Його вибирають творчі люди, що не бояться виділятися, що йдуть проти течії і прагнуть дивувати.
Стиль Вамп — одяг з відкритими плечима, часто плечі видно через прорізи в рукавах, нижче також може проходити волан. Одяг оригінальних силуетів з великим декольте.
Стиль Гарсон — строгий, «чоловічий» стиль в жіночому одязі, що виражає прагнення до емансипації; характерні костюм-смокінг, пальта і піджаки чоловічого крою, штани, сукні з заниженою лінією талії, коротка стрижка.
Стиль Гранж — неоднорідний і еклектичний стиль одягу, який поєднує несумісні кольори, малюнки, матеріали. Представники цього стилю байдужі до реакції оточуючих на їх зовнішній вигляд. З вигляду вони схожі на бомжів і для шанувальників стилю гранж це комплімент.
Диско стиль — популярний в 70-і роки, для нього характерно все блискуче, наприклад, «металеві» тканини, люрекс, лелітки, мішура, стрази тощо.
Стиль Кантрі — батьківщиною стилю кантрі є Дикий Захід. Характерні джинси або шкіряні штани, прикрашені з боків бахромою і шкіряні жилети з бахромою. Стиль кантрі передбачає і аксесуари — солом’яні капелюшки з широкими стрічками, шкіряні ремені та сумки, що стосується взуття, то доречні босоніжки на середньому підборі, виготовлені з натуральної шкіри, декоровані шнурівкою або ремінцями.
Стиль Коледж — навіяний одягом учнів американських коледжів, спортивно-охайний стиль. До нього відносяться блузки сорочкового покрою, строгі сукні з білими комірцями, спідниці в складку, блейзери та трикотажні двійки; в європейській моді з початку 50-х років, вважається класичним.
Стиль Кежуал — елегантна недбалість, він несе неформальний характер, але висловлює максимальну комфортність. Джинси і пуловери, светри і джемпери, штани та сорочки, футболки і толстовки, химерні спідниці та сукні — все, що властиво для прогулянкового стилю, — є основою стилю.
Стиль Нью-Лук — елегантний, жіночний, романтичний стиль одягу. Являє образ «ідеальної жінки» з тонкою талією, крихкими плечима, витонченими стегнами.
Панк — молодіжна субкультура, шокуюча елементами епатажу. До основних елементів даного стилю належать: шкіряні косухи, старі потерті і драні майки з зухвалими написами, хитромудрі прикраси, англійські шпильки, агресивний пірсинг, татуювання, ірокези різних кольорів, гума, спідниці-тюбики, шиті швами назовні.
Стиль Ретро — використання в більш-менш модифікованому вигляді елементів модних напрямів минулого.
Рустикальний стиль — сільський, простий, часто навіть грубуватий в одязі і виборі тканин.
Стиль Слинки — характеризується довгими, струмливими сукнями, як правило, з легких тканин.
Смарт кежуал — більш демократичний і розслаблений варіант класичного офісного дрес-коду. Більш широка кольорова гамма в порівнянні з класичним дрес-кодом, більш вільне використання принтів, напівприлеглий крій одягу, використання трикотажу, розстебнутий верхній ґудзик на сорочці, водолазки і джемпера поверх сорочки, шарфи і хустки, які підходять під колір джемпера або костюма.
Спортивний стиль — вільний, не ускладнюючий руху одяг, призначений для повсякденного носіння і для відпочинку.
Стиль Стиляги — це знамениті штани-дудочки, збитий «кок» на голові, елегантний піджак з широкими плечима, вузька краватка — «оселедчик», що зав’язується на мікроскопічний вузол і парасолька — тростинка. Для дівчини, особливим шиком вважалися вузькі спідниці, обтягуючі стегна.
Стиль Унісекс — виник в результаті зміни чоловічої і жіночої ролі в суспільстві. Він визначає зовнішній вигляд людини, включаючи одяг, зачіску, макіяж і парфуми. Головна риса всіх речей цього стилю — це повна відсутність ознак, що вказують на статеву приналежність їх власника.
Стиль Хіппі — вузькі штани в смужку, довгі сарафани із завищеною талією, джинси з різнобарвною вишивкою, оригінальні пояса, різнокольорові топіки і кофтинки, великі сумки, плетені або виконані з клаптів, сандалі і шльопанці (обов’язково на босу ногу), туніки і сукні із завищеною талією. Для стилю хіпі актуальні різні тканини, а також вітається їх змішання, часто незвичне.
Хіпстер — стиль забезпеченої міської молоді, яка намагається вихопити все наймодніше і просунуте. Хіпстери виявляють підвищений інтерес до моди, елітарної зарубіжної культури і мистецтва, «неформатним» фільмам, сучасній літературі, альтернативній музиці і інді-року. Відмінні риси в одязі хіпстерів: вузькі штани з довгим кроковим швом, кольорові колготки, окуляри в масивній кольоровий пластиковій оправі, поєднання вінтажних речей і останніх тенденцій, кеди або масивні підбори і платформи; геометричні принти; довгі шарфи.
Емо — одяг в чорно-рожевій гаммі. Джинси — вузькі, точніше облягаючі і завужені до низу, чорного кольору або попелясто-синього, можливо, з дірками або латками. На них — подвійний ремінь, тобто, один основний ремінь звичайного покрою, а от другий — кольоровий і бажано з бляшками або заклепками. У ходу також вінтажний денім — груба, щільна тканина саржевого плетіння чорних кольорів.
Поверховий стиль — сучасна молодіжна манера надягати більш довгі речі під більш короткі.
Етнічний стиль — тканини, забарвлення, орнаменти, прикраси або різні елементи одягу інших народностей. Етнічний стиль також називають фольклорним або народним.
Стиль Реп — зародився в бідняцьких кварталах, де молодші брати через брак свого доношували одяг старших братів, звідси і пішли широкі штани — головна відмітна ознака реп-стайл. Зараз репери носять широкі джинси, спущені на самий низ талії, а то і нижче. Часто джинси опускають нижче лінії трусів. Куртки, які носять репери, теж відрізняються великими розмірами. У цій субкультурі пралять бал об’ємні пуховики, куртки-аляски та шкіряні куртки.
Піжамний стиль — основні характеристики це: легкість, свобода, простота, а основним елементом широкі комфортні штани з льону, шовку, атласу або бавовни.
Стиль оверсайз — стиль, в якому одяг не має форми, вона об’ємна, безрозмірна і багатошарова[2]. Яскравим представником даного стилю є японський модельєр Кензо, творець сукні-светра «кажан».
Морський стиль — одяг для спорту і відпочинку. Характерні колірні поєднання виконані в біло-синій гамі. Як додаткові кольори використовуються: червоний, чорний, жовтий. Головний атрибут стилю — смужка і не тільки горизонтальна, діагональні і косі напрямки теж зустрічаються.
Екологічний стиль — виготовляється з натуральних матеріалів. Перевага віддається природності і чистоті в зовнішньому вигляді. Характерні кольори одягу в даному стилі — білий, світло-сірий, світло-бежевий, кремовий.
Стиль Сафарі — з’явився в 60-і роки спортивний стиль, який запозичив елементи уніформи військових в тропіках; характерне використання легких, стійких до зносу тканин бежевого, коричневого і хакі кольорів, безліч накладних кишень зі складкою посередині, клапани і погони.
Елегантний стиль — припускає відмінну якість, бездоганний крій, відсутність зайвих і випадкових деталей, збалансований силует і стриманість. Неважливо, стільки коштує такий одяг — він повинен виглядати дорого, так як елегантність завжди натякає на приналежність до вищих верств суспільства.
Епоха життя суспільства
Стиль денді — різновид ділового стилю.
Стиль 30-х років — це суперництво двох дизайнерів: Скіапарелії і Габріель Шанель. Символом моди епохи кризи стали довгі спідниці, темні сукні з білими комірцями, широкі плечі, збірки і крильця на рукавах, сукні з розширеними спідницями, які врівноважуються пишними багатошаровими хвилями на рукавах.
New Look — елегантний, жіночний, романтичний стиль одягу. Являє образ «ідеальної жінки» з тонкою талією, крихкими плечима, витонченими стегнами.
Стиль 60-х років — це гармонійне поєднання романтичного крою, елегантності, розкоші і модних тенденцій, породжених хіпі. У ці роки жінки поступово почали відмовлятися від модних раніше пишних суконь і спідниць. Мереживо і волани канули в літа. Їм на зміну прийшли квіткові принти і фантастичні візерунки.
Диско (стиль одягу) — яскраві неонові кольори, туфлі та босоніжки на платформах, космічні принти, кумедні написи, короткі спідниці і блискучі тканини, а також не варто забувати про обтягуючі топи і легінси.
Мода 1980-х — яскраві кольори, паєтки, стрази, підплічники, рукава «кажан» і ліхтарики, міні-спідниці, боді, легінси і лосини, туфлі-човники, кросівки, мартенси, окуляри Ray-Ban, хімічна завивка, начісування, мелірування, яскраві тіні, підводка для очей, рум’яна, помада з перламутром
Мода 1990-х — жінки захотіли стати дуже схожими на чоловіків, одяг відрізнялася хіба що меншим розміром, настало десятиліття унісексу з широкими штанинами і довгими светрами зі швами назовні.
Мода 2000-х — однієї з головних тенденцій 2000-х років стало відродження стилю, який в 1980-х роках отримав назву порношик, всіляке підкреслення тіла, елементи індустрії секс-розваг і експерименти над фізичною оболонкою стали домінуючою лінією і на вулиці, і на сцені, і на подіумі. Стиль грайливої школярки намагалися повторити і молоді дівчата, і дорослі дами. Короткі речі, що дозволяють продемонструвати плоский животик і ідеальні ніжки, були в фаворі. Після цього в моду увійшли яскраві тони, що стало логічним продовженням тенденції на короткі речі. Обов’язкова наявність хутряних речей у гардеробі, які комбінувалися з легкими, короткими сукнями.
Нація, національність, географія
Етнічний стиль (в сучасному розумінні) або фольклорний стиль
Стиль «американський підліток» (див. Американізація)
Стиль кантрі
Стиль сафарі
Національний костюм
Азербайджанський національний костюм
Баварський національний костюм
Дірндл
Український національний костюм
Костюм Стародавнього Єгипту
Костюм Стародавньої Греції
Мода в Стародавньому Римі
Костюм майя
Одяг ацтеків
Релігійна приналежність
Стиль сучасного буддиста
аскетичний стиль
Доречність, функціональність і спосіб життя
Стиль «килимової доріжки» (Голлівудський стиль, зоряний стиль)
Коктейльний стиль (див. Коктейльна сукня)
Повсякденний стиль (стиль casual)
Вуличний стиль
Діловий стиль
Спортивний стиль
Стиль бодібілдера
Яскрава індивідуальність
Оригінальний стиль
Індивідуальний стиль
Стиль «зірки» — імітування стилю в одязі, визначеної зірки.
Стиль фанатів якого-небудь спортивного клубу — одяг тільки з логотипом спортивного клубу.
Стиль персонажа з фільму — одяг, який повністю повторює стиль одягу, якого-небудь персонажа з фільму.
Стиль певного дизайнера одягу або Будинку моди — весь одяг тільки однієї марки.
Стиль Chanel. — Нарядно-ділові костюми, усипані блискітками сукні та маленькі чорні сукні для коктейлю, костюми з твіду, легкі, як пух, романтичні вечірні сукні, чорний оксамит, мережива.
Природа та різновиди дискурсу моди
Мода – одне із неоднозначних та багатогранних явищ у сучасному житті, відповідно дискурс моди має досить складну природу, яка народилась на перетині з рекламним, педагогічним, науковим, освітнім, історичним, медійним та іншими дискурсами. У ряді гуманітарних наук, у різних аспектах , вивчаючих моду, лінгвістика виділяє перш за все комунікативний та семіотичний аспекти моди. При цьому в дослідницькому фокусі знаходиться вербальний аспект дискурсу моди.
В залежності від каналу передачі інформації прийнято виділяти усний та письмовий різновиди дискурсу. У письмовому різновиді розрізняємо друковані тексти та комп`ютерно – опосередковану комунікацію. Усний різновид дискурсу розподіляється на неопосередковану і опосередковану. Так як у нашій дипломній роботі ми розглядаємо лексику сфери моди через використання її у друкованих виданнях, то подальший розгляд дискурсу моди будемо проводити через розгляд друкованих текстів каталогів та глянцевих жіночих журналів. Розповсюдження моди через каталоги та журнали прийняло масовий масштаб. Опис, а не реалізація, модного одягу є соціальним фактором [9, с. 61]. Потрапивши у сферу письмової комунікації, мода виражається за допомогою мови , яка підтримує моду, та за допомогою самостійного культурного об’єкту, який володіє специфічною структурою.
Дискурс моди – це продукт діяльності групи людей світу моди, де вказана сукупність значимих опозицій та правил співвідношення елементів одягу. Інакше кажучи, це продукт свідомої творчості людей світу моди, який є вестиментарним кодом і включає в себе сукупність значимих опозицій та правил співвідношення елементів одягу. Чітко ця опозиційність виражається і у вербальній (мовній сфері), сфері не тільки опису , уявлення, але й самого формування моди [32, с. 38]. Через інтеграціональні процеси в сучасному світі мода стала інтернаціональним продуктом, але, будучі космополітичною за своїм характером, вона завжди зберігає свій національний колорит.
Мода прет-а-порте – це справжня індустрія, її тиражуванням та розповсюдженням займаються журнали та каталоги моди. ЇЇ феномен на стільки змінився, що вона стала самостійним культурним об’єктом, потрапивши в сферу масової комунікації. Наявність яскраво вираженого комунікативного початку моди надає можливість поставити питання про особливий дискурс моди.
Дискурс моди – (вестиментарний) – це код відношень між світом та одягом. Мода не існує поза словом.
Вестиментарна мода являю собою опозицію трьох систем («трьох одеж»), що знаходяться по сусідству на сторінках модних журналів та каталогів:
1) одяг-образу (фотографія або малюнок , що має лише обмежену знаковість);
2) одяг-опис (текст, який коментує та експлікує образ);
3) реальний одяг.
У каталозі моди існують два різні види одягу. Один одяг представлений на фотографіях або малюнках – це одяг – образ. Інший одяг називають «одяг-опис».
Одяг-опис та одяг-образ відносяться до однієї і тієї ж реальності (костюму, сукні, пальто), однак їх структура не однакова, так як вони зроблені із різних матеріалів. Перша структура – пластична, а друга – вербальна. Ці два види одягу не будуть тотожними. Реальний одяг створює третю структуру, яка відрізняється від перших двох, хоча і слугує для них моделлю. Одиниці одягу – образу відносяться до розряду форм, а одягу – опису до розряду слів.
Структура реального одягу – технологічна, вона створюється на рівні трансформації матерії. Одна і таж сама річ може мати три різні структури – технічну, іконічну та вербальну. У цих трьох структур не однаковий режим розповсюдження. Каталог, журнал моди представляють собою повідомлення, які ідуть одночасно від іконічної структури і вербальної, вміщуючи, наприклад, на сторінці фотографію сукні і друкуючи поряд її опис. У моді предмет, який описується, актуалізован, репрезентований окремо у своїй пластичній формі. В даному випадку використовуються різні функції мови опису, які не здатні виконувати образ .
Перша функція – іммобілізувати слово сприйняття на певному рівні розпізнавання. Образ тримає в собі декілька перцептивних рівнів. Це означає, що сенс зображуваного не завжди стабільний. Мова скасовує цю свободу та невизначеність. Вона змушує сприймати дану сукню саме на цьому рівні, фіксує рівень її дешифровки, прив’язуючи до певного елементу: до тканини, поясу чи аксесуару, яким вона прикрашена.
Друга функція – пізнавальна. Мова дає такі дані, які фотографія передає погано або взагалі не передає (деталі, яких не видно через ракурс знімання або через площинний характер знімку). Іноді слово дублює собою такі елементи одягу, які добре видно на фотографіях.
Одяг – образ не може бути конкретно модою. Сукня, яку показують (а не описують), може бути теплою, розкішною, скромною, гарною, а вже потім модною. Мода тут не істота, а атрибут. І, навпаки, таж сама сукня в описі може бути модою як такою. Одяг – опис провокує до його придбання. Образ викликає захват, слово, відповідно, провокує до купівлі.
Дискурс моди – це продукт свідомої творчості людей світу моди, який є вестіментарний кодом і включає в себе сукупність значимих опозицій та правил щодо сполучення елементів одягу.
Особливістю дискурсу моди є поширення моди як смислу. У цьому сенсі важливою є одна думка: “Існування моди в одязі засновано на нерівності свідомості творця та споживача модних речей: останнє має бути цілком контрольоване першим. Однак тоді виникає підозра, що подібний контроль не обмежується економічною сферою, а виходить в культурну, соціальну і навіть політичну сфери, викликаючи ефект масових масштабів”.
Образ викликає захоплення, слово, відповідно, наштовхує на думку, що потрібно придбати цей одяг . Каталог моди відрізняється від журналу тим, що можна не просто захоплюватися річчю, але й замовити будь – яку модель, яка вам сподобалась.
У висловлюваннях моди мається дві інформаційні системи: мовна система та система вестиментарна, відповідно з якою одяг позначає або зовнішній світ, або моду. Ці дві системи нерозривні:
вестиментарна система начебто покривається мовною. Вестиментарний знак можи читатися лише через дискурс, який перетворює його або у функцію, або у беззаперечні цінності.
У системі моди знак створюється кожен рік не купою споживачів, а вузькою інстанцією: групою людей світу моди. Він утворюється в середині так званої масової культури, і є одночасно нав’язаним та запитуваним. В структурному відношенні знак також відносний: він не є результатом ні поступової еволюції, ні колективного консенсусу.
Існує резерв модних рис – резерв моди, із якого вона актуалізує тільки один із варіантів, останні залишаються забороненими і позначають старомодність. Модна риса підвладна обмеженням, які беруть свій початок з реальності – фізичної, історичної, етичної та естетичної. Базова формула має в собі базові риси, або тенденції (найбільша кількість модних рис), які повинні найлегше запам’ятовуватись.
Модні риси базової формули називають константами моди. Базова формула – абсолютно загальне правило, форма всієї моди. Варіації, що утворюються усім багатством журнальних висловлювань, відповідають не індивідуальній мові, а мові цілком інституційованій, таким чином, дискурс моди дискурс моди відноситься до інституціонального дискурсу.
Щодо жанрових диференціацій дискурсу моди, то їх можна розглянути на основі каталогу моди.
Метою дискурсу моди у каталозі є опис та презентація моделей одягу. Учасниками можуть бути як адресанти: редактори, стилісти, фотографи, так і адресати: клієнти каталогу, читачі, замовники. Базовою парою спілкування дискурсу моди є редактор та читач. В середині дискурсу моди ми можемо побачити спілкування між фотографами та моделями, стилістами та фотограверами.
Цінність дискурсу моди сконцентрована в його ключових концептах: краса, комфорт, престиж, стиль, шарм, прет-а-порте, от – кутюр, торгівля, еталон моди.
Хронотопом дискурсу моди є письмовий діалог, прототипи місцем – домашня обстановка. Можливі варіанти: зачитування діалогу в аудиторії, під час перерви на робочому місці, у гостях, з друзями, за містом, на відпочинку, у пункті отримування замовлень.
Стратегії дискурсу моди визначаються його особистою метою:
1) представити або дати характеристику моделі чи виробу;
2) представити таблицю розмірів і дати роз’яснення для визначення виміру фігури.
Тематика дискурсу моди – мода, презентація моделей. Прецидентними текстами дискурсу моди є підручники, посібники з пошиття одягу, підручники з історії моди, викрійки, журнали, статті, лекції, монографії і т.д. Текст в дискурсі моди виконує основні дискурсивні функції : точно, коротко, ясно описує модель, будь-якому читачу зрозумілий його зміст. Текст несе допоміжну роль. Він коментує фотографію, фрази короткі, призначені для швидкого прочитування.
Підвиди інституціонального дискурсу встановлюються суспільною практикою і представлені у жанрових різновидах.
Складна дискурсивна природа дискурсу моди породжує різноманіття жанрової диференціації. Під мовним жанром ми розуміємо одиницю мови, що представляє собою типову модель, яка об’єднана єдністю мети, теми та композиції, що виявляється в одному чи у багатьох текстах та є реалізованою через вербальні та невербальні засоби, яка складається з одного чи багатьох мовних актів.
Кожна сфера мови має свій власний репертуар мовних жанрів, які культивуються і змінюються в залежності від вимог життя. Жанри як моделі, типи висловлювань формуються комплексом жанроутворюючих критеріїв. Серед них виділяють такі параметри: комунікативна мета, образ автора, образ адресата, комунікативний час,формальна організація (мовний стиль), функціональний стиль, комбінація мовленнєвих дій у складі даного мовного жанру у співвідношенні з іншими семіотичними системами (невербальні засоби). Визначальними критеріями є комунікативна мета, образи адресата та адресанта, мовленнєве втілення, функціональний стиль текста.
Через те, що жанрові форми дискурсу моди є неоднорідними, розглядають такі види мовного жанру: макрожанр, комплексний жанр, ядерний мовний жанр, варіант мовного жанру та субжанр.
Макрожанр – досить складне жанрове утворення що вміщує в собі неоднорідні незалежні жанри, які базуються на тематичній та цільовій єдності і мають складну ієрархічну будову. Типовим прикладом такого жанру є каталог.
Комплексний жанр – це жанрова форма, що має у своєму складі два або декілька жанрів, що втратили свою самостійність (субжанрів) і є об’єднаними за допомогою єдності мети та теми.
Субжанр – це мовна одиниця, що не має функціональної самостійності у межах каталогу і входить в його функціонально-смислову структуру через опосередкованість комплексного мовного жанру.
В каталозі, наприклад зустрічаються наступні типові мовні жанри дискурсу мови: “Презентація модних тенденцій сезону”, “Презентація моделей/товару”, “Презентація модельєра”.
Варто відмітити, що названі типи мовного жанру не вичерпують усіх комунікативних задач, які відтворюються у мовленні, топу практично не можливо віднайти ці жанри у каталозі моди.
Як правило зустрічаються інформативно-імперативні, імперативно-оцінні, імперативно-оцінні мовні жанри.
Для каталогу моди характерний полістилізм, тобто складана і розгалужена функціонально-стильова диференціація, проте домінує офіційно-діловий стиль з під стилями реклами та адміністративно-канцелярським.
Серед мовленнєвих актів назвемо інформативні, директиви, констативи, дескрептиви.
До невербальних засобів каталогу моди можемо віднести використання різновеликиї шрифтів, ведучого параграфу, головного рядка, різновисотних літер-кеглей, незвичайного ракурсу, пунктуації, різні підкреслювання, колонки, буквиці, графічне зображення.
Мовний жанр каталогу моди характеризується полікодованістю та наявністю креолізованих текстів.
До мовних жанрів дискурсу моди можемо веднести: опис товару, презентація дизайнера, кутюр’є, презентація нової колекції модного одягу, журнал моди, каталог моди, мовний жанр «нових тенденцій в моді», презентування модного бренда.
Переплітаючись з іншими дискурсами, дискурс моди породжує такі мовні жанри, як монографія, дисертація, наукова стаття, доповідь, підручник, посібник по моделюванню одягу, енциклопедія модних брендів, книга з історії костюму, стилю, енциклопедія моди та стилю, атлас моди, плакат, лозунг, оголошення, рекламний додаток, листівка, рекламний проспект, рекламна брошура, стаття, репортаж і багато інших.
Таким чином, дискурс моди має свої певні особливості мовного вираження, які пов’язані зі зовнішньомовним, екстралінгвістичним фактором. Письмо, в свою чергу, є конструктивним елементом моди, так як мода в свою чергу не може існувати поза словом.